Чорне небо,
білий простір,
все змішалося, зжилося.
Сонні витвори мистецтва
полотном закрили всесвіт.
Біла кішка,
чорні цятки,
біля миски, біля хатки.
Хороводи лап маленьких
натоптали витрибеньків.
Чорний песик,
білий хвостик,
щось винюхує цей носик.
Горобець шмигнув під стріху,
натрусив на кішку снігу...
Чорний хмиз
білява грубка,
на мотузці сохне бублик,
а всі інші, мов намисто
на собі ношу навмисно!
Чорна кава,
білий цукор,
твої ніжні теплі руки...
з мене знімуть ті дукати -
я втікатиму із хати...
Чорне небо,
біла постіль
літом пахчене волосся...
Зваблю, зваблю чебрецями,
бузиною і зірками...
Біле тіло
чорні шати,
ніч зіпнулась на пуанти.
Заглядає у віконце
де кохаються два сонця...
Чорна гава,
білий сніг,
я залажу у барліг
сни далекі здоганяти,
затуляю оченята...
Чорну каву
в білий кухлик
наливають вправно руки...
...смішно дибають вухасті
слоненята...
Ні, це ж чайничок на таці...
Ніжусь сонна і рум"яна
в теплих пригорщах світанку
лінькувата ночі бранка,
сонних хащів полонянка...
06.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226939
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2010
автор: gala.vita