Світилась гранями нова прозора склянка,
Але стояла на краю стола
Біля відкритої тупим ножем бляшанки,
Що посміхалась ширше ніж могла.
Чи хто штовхнув, чи просто посковзнулась,
Чи лазив вітер у відкритому вікні
Не втрималася… а коли очулась
Хтось її скло визбирує в мітлі.
Змели усе, як водиться, до крихти,
Поклеїли … Зібрали без дірок…
І як тепер на білім світі жити
Коли нема сміливців на ковток?
Так, прикро, що уже не має шансу
Зловити промені, прикрасити банкет…
А на столі стоїть і рже бляшанка
Іржава, бита, в недопалках сигарет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226837
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2010
автор: Віктор Нагорний