...вистачить сил,
стояти на життя!
Я вперта, лізу вгору,
там розбивають молоти серця.
Перекують моє звичайне,
до штилю звичне, серце
на запальний клубок
бікфортових шнурів!
Зваблива вись,
скелясті виступи сміються,
над нами, хто осмілився рвонуть
благеньку одіж повсякдення!
Стояти на життя!
Дороги всі ведуть вперед,
немає часу на зітхання слабодухі
вростаючих в кухонне збіжжя і начіння!
За барикадами розважливості масок
я не ховатимусь від почуттів!
Нехай сміються гострозубі
помічники страхів і ліні,
опричники "на краще сподівань",
хай визвіряться тисячі зіниць
розширених до викрику: " Як можна!"
Стояти на любов!
Збагнути небо дотиком долонь,
вібрати в себе лезо і вогонь,
та виплавить гарячий сплав,
який обернеться на кубок,
наповнений живим і соковитим
серцебиттям.
Торкаюсь в грудях полум"я життя.
Торкаюсь неба у собі.
...тебе торкаю...
06.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226786
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2010
автор: gala.vita