Спокійна. Гарна. Усмішка проста.
З таких художники малюють "Мону Лізу".
Поглянь, як віддано тремтять його вуста,
А він всього лише підніс її валізу.
Підтягнута, охайна і струнка.
Пройде, не обернутись неможливо.
Дотепна, щира і хода її легка,
Підносять стан прозорі ніжні крила.
А як говорить... Вірші плинуть з уст.
Як дивиться, співає, як сміється...
Господь створив небачену красу.
Одна біда – за гроші продається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226232
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2010
автор: Віктор Нагорний