Так довго в долі я тебе вимолюю -
І диво сталося.
Тобою серденько вже поневолене,
Я закохалася!
Над нами неба синь уже розвиднілась,
Послала милості.
Це дивовижно є - спивати ніжності,
В ній розчинитися.
Тебе я поглядом могла б запестити
Аж до потьмарення.
В солодких спогадах, мов птах, воскреснути
Десь по-під хмарами.
Мені з'явився ти, це безумовно є
Дарунком вічності.
Від божевільності чуттів наповнення
Я знову свічуся.
Душепроникнення не вбити відстанню
І заборонами.
Нам треба звикнути - кохання істинне -
Поза кордонами!
У ночі місячні я окунаюся
В чуттєві спогади...
Не серці висікла тобі освідчення
Й подяку Богові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225300
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.11.2010
автор: валькірія