Ніжно шепоче вітер
Гойдає волосся тобі
Ступаєш не певним кроком
По мокрій, ранковій росі
Роса як ті теплиї сльози
Блистять на холодній щоці
Ступаєш не певним кроком
Прямуєш на зустріч мені
Дивлюсь та рахую лиш кроки
Вдивляючись в очі тобі
Все ближче, все ближче
Підходиш на зустріч мені
Не можу я погляд відвести
Немов скам’янілий стою
Красою твоєю сп’янілий
Від щастя немов би лечу
Лишається крок лиш зробити
Простягую руку свою
Вуста відкриваю сказати
. . .
Ця казка у раз промайнула...
Ранковим промінням ввікні
Як завжди мені ти приснилась!
Для чого приходиш ввісні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2010
автор: Антон Борисенко