Це істина – титани не вмирають.
Вселенський вибір коригує час.
Їх пам'ять, як вогонь, що не згасає.
Вони лиш просто залишають нас.
ВІдмічені життям достойні віхи.
Засіяний добром життєвий лан.
Безцінним скарбом, що лишивсь на віки,
Хоч на поля постелиться туман...
Злетять у вирій роки за роками,
Миттєвість й вічність в них переплелись.
Тож щедрими зародить врожаями
Зерно добірне, вкинуте колись.
Буває, що не владні час і простір
Над тим, заради чого варто жить.
Мов спалах зірки, так велично й просто
На віки світлу пам!ять залишить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224815
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 27.11.2010
автор: Тамара Шкіндер