..Яка відлюдна і прозора тиша.
...я проросла в тобі вербовим гіллям,
і у обійми
впаду серпанком золотим
і човником з листочка груші
я помандрую у твої думки.
У млосні сни.
Бентежать стиглі соковиті
наливу білого плоди...
комашки труться черевцями
об крильця панцерів червоних,
рахують чорні горошини...
Сонечко турбує зранку,
ослінчик гріє ...
Скрипалі у травах
заграють до бабок
метушливих і веселих...
Чарівний сон мене впускає у кватирку
в твої думки і мрії, мов у дім.
Я проросту в тобі останньою надією,
метеликом прилину звідусіль!
Яка прониклива відлюдна тиша...
26.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224755
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2010
автор: gala.vita