Швидко стемніло.
Швидко сонце надибало лігво своє...
Чи ти вийдеш каблучку шукати?
у пів місяця діамант...
Білого золота серпик
загубився у травах сухих,
між говіркими берегами річки,
у вікнах темних і змарнілих...
Між фоліантами старих осінніх снів,
поміж записками в моїй шухлядці
я знайду
небесну смужку чарівного блиску.
Затисну у долоні круглячок,
мов колесо від возу чумаків,
кілечко.
Воно прийшлось на мій маленький пальчик...
І скоромовкою забігались слова,
заметушилися думки,
немов голодні кури...
...у мене є одне бажання...
Вогню,
мені вогню бракує всередині!
Червоних язиків любовних,
шаленства, танцю подолянок,
спідниць розвіяних, мов дим,
підборів, щоб морзянкою гукати,
достукатися крізь асфальтну шкіру
до неба, щоб впроситися на мить
пожити мов людина на землі.
Щоб покохати...
...сьорбають струмені вогненні мою плоть,
палахкотить роздмухана сердечна ватра,
сичать від задоволення пахучі смоли...
В одне торкання погляду, об погляд...
Тріщать паркани, стіни, стеля.
Табу кремезне віковічне, ніби дуб,
на пил обернеться в одне торкання,
в єдину мить
над світом визріє любов!
...Так швидко стемніло.
Ти вийдеш каблучку шукати?
24.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224753
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.11.2010
автор: gala.vita