Кавова гуща дрімає на дні
відбиточок твоєї і моєї долі
тримається за срібний обідок.
Немов бджолиний рій,
гудуть наповнені юрбою
тролейбусні маршрути,
про щось своє базікають невпинно...
Наповнені словами телефони,
зливаються в єдиному пориві,
від задоволення здригаються в кишенях,
щоб донести слова кохання й надобранок...
Міста між мною і тобою
руками тягнуться, сплітаються в канати,
зростаються у балки і опори,
сталевими вистрілюють дротами в далечінь,
мостами по-під ноги враз лягають,
Аби ми встигли вскочить у один вагон.
Дрімаю на плечі своєї долі,
вовтузиться по між стрілками час...
20.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223449
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2010
автор: gala.vita