Не знаю ,довго Боже з глини ,
Мене ліпив ти до людини,
Але я все життя своє ,
Віддав шукаючи Тебе.,
Не слави людської відзнак ,
Не грошей (хоч без них ніяк),
Тебе шукав мій Боже дивний,
Життя чому вдихнув Ти в глину?
А я ,коли мене Ти вчив ,
По своєму усе вчинив.
Чому я плоду того взяв ?
Який мене у Тебе вкрав.
Чому життя моє в поту?
За хліба крихітку оту,
Коли в раю я все би мав,
Душею щоб не забажав .
Чому ?Як в тілі ти прийшов,
Я не любов ,я вибрав кров.
Чому ?Чому ?Я не збагну,
Послухав знову сатану.
І знову гордий нарікаю …
Чому Ти вчиш мене ,згинаєш?
Ти ж Бог ,Ти маєш всіх любити-
А ти берешся нас корити.
«Що сієш ,те і жнеш людино ,
До поки гордість в тобі згине ,
Учити буде тебе Бог,
В земному побуті тривог».
Не за горами ті часи -
«Забудь нам все ,прости й спаси»
Ти скажеш стомлений з дороги ,
Душею впавши Богу в ноги.
А якщо ні ,тоді неси ,
Все що надбав за всі часи .
Земля хай буде тобі пухом,
А що надбав залиш те мухам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223191
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2010
автор: ВЛАД-ІКС