Люблю дивитись, як ступає кінь,
Як вітер розвіває пишну гриву.
Як поруч з ним галопом скаче тінь
І „яблука” вкривають спину сиву.
Коли летить в польоті, мов стріла,
І волосінь хвоста неначе оперіння.
І коли шия ніби тятива,
І коли іскри скачуть від каміння.
А ще, як коні разом в табуні,
Коли сідла і збруї не вдягають,
Коли веселі очі, - не сумні,
Коли на волі і не запрягають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222708
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.11.2010
автор: Віталій Назарук