Дзвонив. Гудки. Не піднімає.
Можливо зайнята була.
Тривога душу роз’їдає,
Переживав щоб не змогла...
Про ніжні почуття забути.
Схвильований, аж через край,
В цю літню ніч не зміг заснути.
Чому? У місяця спитай.
Він бачить все, але не скаже,
А чи вона йому розкаже?
Напевно - ні… і недаремно.
Дививсь на зорі пильно, ревно...
А їх у небі було рясно.
Чекав світанку, та завчасно.
Хотів, щоби була щаслива.
В цю теплу ніч… У серці злива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2010
автор: Віктор Нагорний