Мене напувають тумани
дзвінким перегуком коліс,
немов барабани шаманів
виганяюь із мене каприз.
Ах, не нап"юсь небесним молоком
і ненасичуся тобою
сп"янілим від моєї органзи,
від кавових протяжних поцілунків,
скрипучих гойдалок у сквері
і зібраних тобою листопадів...
Ковтаю похапцем осінній приспів,
сплетіння димних ароматів
і горобців смішний гармидер,
все всотую, але мені не досить,
в мені невистачить судин,
аби наповнитись тобою вщерть!
Твій голос заховаю в мушлю,
весь бескінечний і всесвітній рух
всередині таємних лабіринтів
тобою промовлятиме до мене!
Танцюють знов тумани на узбіччі
і пошепки прокажуть день і час,
коли просте і може звичне
у велич перетвориться для нас!
15.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222423
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.11.2010
автор: gala.vita