Закінчилися дні, давно ночей не стало,
Напитися слізьми? Але цього замало.
Занадто мильних слів, що прілістю відгонять,
Бажав, чекав, хотів... Але й мости розводять.
В розведених мостах своя краса і спокій,
Вони стрункі та гарні, вони такі високі…
Високі наче погляд, що у очах холодних,
А гарні – як розваги, що тягнуть у безодню.
Життя таке гнучке – ти можеш обирати:
Збирати та втрачати – ділитися і мати…
Усе в твоїх руках – утримати, зломити…
Або закрити очі – і нелюдом прожити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222342
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2010
автор: Віктор Нагорний