Заходить тінь у гості вечорами,
Лягає мовчки взута на диван,
Вмикає й вимикає мелодрами,
Гортає недочитаний роман.
Її волосся завжди пахне димом –
Блукати звичка згарищем листів –
Кишені повні ґудзиків і рими,
Зелених жолудів, недопалків і слів.
Вона мені оповідає свої мандри,
Про те, як день сьогоднішній розцвів,
Про те, як посварились саламандри,
І сонечка згубились у траві.
Про те, як смішно їжаки говорять,
Як зорі в воду падають тихцем.
Всміхнусь, хоча так прикро, адже поряд
Живу й щодня не помічаю це.
Вона, мабуть, одна на всю планету,
Живе у мушлі, де й морські вітри,
Ночами в небі їздить на кометах
Й в гостях у мене лічить вечори.
(с), 18.06.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222243
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2010
автор: Рені