Я не чекав від долі подарунків,
Знесилила щоденна метушня.
Серед не дуже вдалих візерунків,
Старався, щоб не завелась мазня...
Мої мазки стелились хаотично,
Акценти не лягали полотном.
І то мені було не зовсім звично,
Бо я писав не маслом, а пером...
Хотів намалювати щось суворе,
Щоб душу проорало як ріллю,
Я малював лани, з’являлись гори
І деколи зривався від жалю.
Але і в тім було безмежне диво
Читалося усе без зайвих слів.
Хай ті мазки лягали трішки криво –
Передавали імпульс і мотив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222135
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2010
автор: Віктор Нагорний