Коли ти будеш на мене дивитись
Через повіки вологих пелюсток,
А сни ворушитимуть квіти
Я поміж долонь знайдуся!
Коли серед пахощів і листівок
Зашурхотить, наче мишка, печаль,
Тебе розворушить радісна злива
Моїх поцілунків і ніжних торкань.
Коли я мрійливо заплющую очі
На зворотньому боці повік
Я бачу які ми з тобою гожі,
Творчо схиблені і одноликі.
Коли ти будеш на мене дивитись
Своїм внутрішнім зором,
В середину мене ввільється сила,
Віковічна сила любові!
Через мої повіки-пелюстки
Розриваючи темну імлу коридорів
Прольється любовне світло,
Зазвучить золотою струною...
Розгорнеться зоряний килим Аврори,
Мрії наповняться медом, мов кубок...
Ще і ще я зачерпую сяюче море,
Я знову хмелію від твоїх незабудок!
05.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2010
автор: gala.vita