Мені вже іноді здається,
Я божеволію від дум.
Я божеволію, і серце,
Вже не тримає тяжкий сум.
Воно болить, і все ж радіє,
Тобою радісно живе,
Чого жадає? Чим так мріє?
Куди з надією пливе?
Тебе чекає - тихо плаче,
А ти мовчиш, мовчиш, мовчиш,
Але я знов тебе пробачу,
І знову ти кудись летиш…
Хапати незбагненні мрії,
Ловити вранішнії сни.
А я чекаю і надіюсь,
Рахую дні вже до весни.
І пробачаю, пробачаю,
Що не зі мною ти літав,
Що сама ранок зустрічаю,
Що не мене ти обирав
Пробачу, сотні раз пробачу,
Тільки б надію залишив,
Що коли я іще заплачу,
Сльози поцілунком осушив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220243
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2010
автор: Лана Ніжна