Митець живе, не тліє, не старіє,
Якщо його тепло когось зігріє.
Якщо вогонь несуть його долоні –
Він світиться зсередини і зовні.
Якщо не забирає, а дарує,
Якщо не лицемірить як цілує,
Якщо любов у серці і відвага,
А у душі – порядність і повага…
Якщо він нищить чистим словом хтивість,
Не підміняє честь і справедливість.
Коли він не ганьбить папір брехнею
І не торгується із совістю своєю...
Митець живе, коли вуста відкриті,
Коли не прагне бути при «кориті»,
Лікує словом душі свого люду…
Тоді він є, він був, і завжди буде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220045
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2010
автор: Віктор Нагорний