Ми всі живемо в вічному страху,
Який думками мимоволі володіє.
Хтось за родину з радістю уб'є блоху,
А хтось від дула чесно мліє.
Хтось бачить ніж майбутнього життя,
Хтось так боїться свого безталантства.
Комусь не хочеться народжувать дитя,
Бо бідність не потерпить критикантства.
Усі бояться вічного страху -
Він, наче смерть, яка повсюди діє,
А я його заб'ю, немов блоху -
Нехай в землі навіки мліє!
03.11.2010 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219949
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2010
автор: jaryj