Коли ніч опустить темні крила,
Корабля свого я розпущу вітрила.
Ми полетим з тобою так далеко
В те прекрасне казкове нічне небо
Під проблиск зоряних вогнів.
Це все, що б зараз я хотів.
Під тихий шелест вітру знову й знов
Я буду говорити про свою любов.
Під звук весняного дощу
Тобі, кохана, розкажу
Про мрію дивну цю свою,
Тому що я тебе люблю.
(19 травня 2010 року)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2010
автор: Ярослав Драч