Та, зрештою, усе було не так.
Набряклі очі просяться угору,
І серце б’ється, як об стіл кулак,
І тисне кров бульдозер до упору.
Та, зрештою, мій спокій тільки грим.
Гарячі очі мінус двадцять світять.
Коктейль душі обличчям не моїм
Пита у перехожих, чи помітять.
Це об’єктив під назвою «життя» –
В ефір виходять особливі кадри –
Війна любові, зради, почуття.
Кидай під ноги смертоносні ядра!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219338
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2010
автор: Келя Ликеренко