Я іду по Києву сумний,
А на зустріч посміхаються дівчата,
В мене день такий простий,
І я можу все наново почати.
Я скажу їм просто привіт,
Посміхнусь у відповідь.
Відкриється передімною новий світ,
Я посміхнусь їм у відповідь...
Зачарована прогулянка по парку,
Навіює старі думки,
Я згадую тебе з самого ранку,
І знову старі думки.
Київ, вітер шелестить.
Десь у небі сонце світить.
В моєму серці щось шумить,
Бо я згадую тебе в цю мить.
Осінь, листя спід каштанів,
Барвистий колір в Києві стоїть.
Я згадую своїх батьків,
І в серці кров ще більше струменить.
Я вдячний їм за все, що маю:
За долю і удачу,
За всі думки, що ведуть до раю,
І за просту життєву задачу.
Я іду по Києву сумний,
А на зустріч посміхаються дівчата,
В мене день такий простий,
І я можу все наново почати.́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219217
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2010
автор: ХайВей