́Подарувала мені доля
Хвилину щастя у житті.
І стала вітром я у полі,
І не молилась в каятті.
Хвилину я була щаслива,
Одну лиш мить, блаженну мить.
Любила сонце я і зливу,
Тепер тебе приречена любить.
Любить і не сказать ні слова,
Хоч іноді хотілося кричать.
Відводить очі знову й знову,
Вони ж одразу можуть все сказать.
Як я любила! Палко і даремно,
І плакала тихенько у душі.
Сестрою стала нічка темна,
Братами – місяць і дощі.
О ніч! Вона одна лиш знає,
Мою печаль, мій біль і сум,
Зі мною разом виливає,
Журбу в рядки тривожних дум.
Тих дум ніколи не почує,
Твоя душа, що лине до небес.
Я проспіваю, гірко прокричу я!
Але мій голос вже для тебе щез
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219093
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2010
автор: Лана Ніжна