У мами питає дитя:чому плачеш?
Тому,що жінка-відповіла.В очах дитини збентеження,мама пригорнула.
Ох,мабуть не зрозумієш! А дитина до тата і все за своє-чому ж мама без
причини плаче?На те відказав та відповіді так й не дав-лиш відмахнувсь
мовляв жінки усі так безпричинно плачуть.
Хлопець поріс,дорослим став,а відповідь в повітрі так висить.
До кого ж звернутись? О,Боже чому та швидко і легко жінка ронить сльозу?
А, Господь на те- бо жінка створіння спеціальне.Поглянь на силіні плечі-
несе тягар усього роду і в той же час своєю ніжністю окрилює любов.
А який сильний дух-родив дитя,отримує його постійну зраду.
А терпіння-ніколи не роптать і рухатись вперед,до дітей любов безмежна.
А фізична сила-бо помічниця чоловіку адже від його ребра створеною була
щоб захистити йому серце.
Господь і мудрість дав Їй, щоб розрізнити добро і зло,що треба й не потрібно.
І на кінець хлопче:Дав Їй сльози як полегшення.
То ЇЇ унікальне право-плаче коли має потребу!
Бачиш сину!-каже Господь.Жіноча краса ні у фігурі,ні в одязі або зачісці.
Жіноча краса в ЇЇ очах,-то є дорога до серця і місце де живе любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218396
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2010
автор: Вразлива