Проносяться комети
Над світом і людьми.
Одвічний сум Поета
В душі несемо ми.
Шукаю безупину
Пустелями зневір
Ту рідну Половину,
З якою - хоч до зір.
А, може, вона ближче -
На відстані душі?...
Що є любові вище? -
Мовчать сумні дощі.
В життєвій круговерті
Ріка терпінь тече.
Та я шукаю вперто
Коханий блиск очей.
Щоб два серця гарячих
Забилось в унісон,
Й життя було неначе
Найкращий в світі сон.
Душа бажає злетів,
Горіння і прозрінь.
Одвічний сум Поета
На світ кидає тінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217806
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.10.2010
автор: валькірія