Перший крок, як біла павутина,
у повітрі зависає навмання...
Хоч здається, нібито іще дитина
тягнеться ногою до життя,
та тобі уже давно не зрілих двадцять,
і далеко не шістнадцять юних літ..
Просто вперше ти ідеш до свого щастя,
несміливо наступаючи на слід.
Під ногами ще тремтить волога мряка,
а в повітрі нетлі тягнуться до вій...
Все дивує, все лякає... Та не важко...
Зовсім легко буде звикнути тобі...
Перший крок в заміну кожній з рейнкарнацій,
потойбіччя забуває про твій вік.
Слово "біль" уже не має жодних значень...
Ти живеш, а не існуєш, як торік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217743
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.10.2010
автор: Іванна Шкромида