Мегадози оман
Заподіюють ран.
Мегадозами зла
Палим душу до тла.
У відлунні пожеж
Вже не бачимо меж
Поміж злом і добром.
Спопеливши нутро,
Виповзає з нас змій -
Вбивця наших надій.
Ми ж, забувши про честь,
Наплювавши на хрест,
У світах сновидінь
Відкидаємо тінь
Від своєї душі,
Де холодні дощі
Не змивають облуд,
Де впокорившись злу,
Ми вдаєм, що живем,
Робим біль навзаЄм
Своїм ближнім щомить.
І душа не щемить,
Бо позбулась всіх вмінь,
Не сіяє - лиш тінь
Відкидає у світ.
Лиш за злом ненасить
В ній лишилась одна -
Така правда сумна!...
Мегадози зневір
Нам затьмарюють зір.
Так живем, мов сліпці.
Що нас жде у кінці???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216985
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.10.2010
автор: валькірія