́ В Україні моїй є село
Мої долі,моє джерело
Там хатинка біленька стоїть
Старий ясен над нею скрипить
В білі хаті ніхто не живе
Синє небо над нею пливе
Кущ калини на варті мовчить
Древня груша від вітру тремтить
З кожним роком старіє село
Життя з хати у вічність пішло
Осінь бродить по саду в плащі
Вікна миють холодні дощі
Шпорич м*який подвір*я покрив
Вітер дужий горіха зломив
Кругом хати ростуть ясени
Шумом смуту наводять вони
Восени,восени,восени
Скинуть листя мої ясени
Жовті шати одягне земля
Біла хата стоїть там сама...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2010
автор: Н.Неземна