Прокляття

Прокляття...
Засинаю  на  руках  свого  тихого  ,  млявого  я...
А  де  ж  щастя?
Не  приходило...  Зникло,  як  тінь,  що  позаду  вікна.

Переконливо...
плаче  дощем  ця  осіння  доба...
Я  на  острові...
Де  немає  вікна,  і  де  тіні  твоєї  нема....

Може  зникнути?...
Не  цілуєш  мене,хоч  поплач...
Не  уникнути...
болю,  критики,  гніву,  образ...

Замуровую...
я  тебе  за  бетонну  стіну...
Помовчи...
твої  фрази  об  вітер  осінній  зітру...

Сутенітиме,
кожен  ранок  помре,  як  завжди.
Вітер  витиме
не  туди,куди  щастю  іти...

Покалічено...
Засинаю  в  холодній  росі...
Дні  вже  злічено...
чорний  попіл  в  заміну  душі...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2010
автор: Іванна Шкромида