Прокляття...
Засинаю на руках свого тихого , млявого я...
А де ж щастя?
Не приходило... Зникло, як тінь, що позаду вікна.
Переконливо...
плаче дощем ця осіння доба...
Я на острові...
Де немає вікна, і де тіні твоєї нема....
Може зникнути?...
Не цілуєш мене,хоч поплач...
Не уникнути...
болю, критики, гніву, образ...
Замуровую...
я тебе за бетонну стіну...
Помовчи...
твої фрази об вітер осінній зітру...
Сутенітиме,
кожен ранок помре, як завжди.
Вітер витиме
не туди,куди щастю іти...
Покалічено...
Засинаю в холодній росі...
Дні вже злічено...
чорний попіл в заміну душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2010
автор: Іванна Шкромида