В далекій тій Монголії,
Із юртами й монголами
Довелось в армії служить,
В долинах поміж сопок жить.
Та сторона далеко геть не казка.
Там дуже мало від природи ласки.
Знаходиться далеко, за Байкалом,
На Україну схожа зовсім мало.
Тут десь родився грізний Чінгіз –хан.
Найбільше місто півночі Дархан.
Салхіт -відкритий всім вітрам.
На південь дальше Дзун-Хара.
Привезли нас вночі зимою,
Ще й непроглядною пургою.
Холодна дуже там зима
Відлиги як у нас нема.
Парнями всіх нас називав комбат.
Був парнєм і офіцер і солдат.
Щоб жилось спокійніше всьому світу
Дорогу будували ми з Салхіту…
За тридцять років дуже помінявся світ,
Але дорогу пам*ятаю ту, як слід.
І інколи вночі лечу на схід,
Через Іркутськ і Наушки в Салхіт.
Лечу туди не на війну.
Лечу сказати -Самбайну!
Ми збудували Вам Ваш БАМ.
Дай руку: -Самбайну кампан!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214610
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.10.2010
автор: Верба Владимир