Летить мій вітрильник за вітром по хвилях,
Летить, щось шукає в морській далені.
То бореться з штормом, то штиль зустрічає,
Вітрила купає в солоній воді.
Летить і шукає той острів у морі:
Де птахи щебечуть; вода не кипить;
Де лагідне сонце, всміхаються зорі;
Де серце співає, уже не болить.
Проплив вже багато, а краю немає,
У морі буремнім мабуть заблудив,
А може той острів не там він шукає?
А може вночі непомітно проплив?
І знову вітрила наповнені вітром,
І мчить, не спиняючись, вдень і вночі,
Та раптом на обрії чайку помітив...
Тепер відпочине - доплив до землі.
Та ще не відомо земля як зустріне,
Чи є така гавань, де можна пристать?
А може на скелях політ свій закінче
І більше не буде по морю літать?
Лети ж, мій вітрильнику,доки є сили,
Благай, щоби вітер щоглу не зламав,
Щоб хвилі об берег тебе не розбили,
Лети, відпочити ще час не настав!
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910174391
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2010
автор: Віктор Гала