Після прослуховування твору І. Тараненка "Пневма" для фортепіано з оркестром
Моя сповідь коротка - допоки дозволить свіча.
Забагато дощів, дисонанси озвучили кисень.
Я боюсь озирнутись, бо там, за пітьмою плеча
Він безмовно чекає моєї останньої пісні.
Добираю слова. Проживаю єдиний мотив,
Продубльований чесно і чисто відлунням і болем.
Я боюсь озирнутись, бо там, за межею дощів
Він безмовно чекає моєї останньої волі.
Не карай його, небо, за те, що не має крила
І за те, що не зміг вберегти мою душу від клітки.
У моєму житті це далеко не перша зима...
Забери мого янгола, він заслуговує світла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2010
автор: Ольга Кричинська