Посадив тополю в мами біля хати,
Поливав з криниці,ніжно доглядав,
Виросла висока,усміхалась мати,
Вечорами в вітах соловей співав.
Тополенько-тополе,материнська доле,
Виглядаєш сина з далеких доріг,
Прилітай синочку,зачекалось поле,
Повертай скоріше на мамин поріг.
Посадив барвінок під вікном у мами,
Стелився низенько,землю застеляв,
Заглядав в віконце синіми очима,
Материнське серце сумом наповняв.
Барвіночку-барвінку,стелися низенько,
Стелися низенько,в хаті привітай,
Постаріла мама,згорбилась старенька,
Де ти,мій синочку,швидше прилітай.
Посадив калину в мами на могилі,
Зеленіє рясно,полумям горить,
Де ж ви ,моя моя мамо,де ж ви коси сиві?
Над кущем калини чайка голосить.
-Калинонько-калино,я усе покинув,
Я в село прилинув, мамо,зустрічай,
Шелестить тополя,стелиться барвінок,
А калина шепче,:*Синочку,прощай.*
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1906281065
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2010
автор: Віктор Гала