Прокидаюсь з думкою: додому!
Далина корінням поросла.
Та коли долає душу втома,
чимскоріш вертаю до села.
До села, до хати, до кринички
з холодком дзвінкого джерела,
до грушок, що звуться тут "гнилички" -
тут я народилась, тут жила.
Рідна хата жде мене донині,
в снах не раз я бачила її.
За городом, в вербах при долині,
як ніде, виводять солов'ї.
Тут такі охристо-чисті зорі,
тут душа сумує і співа.
І світанки росяні прозорі,
як уперше мовлені слова.
Краю мій! Мені буває тяжко,
бо життєва стежка, ой крута...
В час такий душа моя, мов пташка,
здалека до тебе приліта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213951
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.10.2010
автор: Omega