Якщо небо упаде
З висоти свого падіння,
Якщо сонце не зійде
Не побачимо прозріння,
Якщо вітер просто зникне
Серед простору в нікуди.
Чи до цього світ цей звикне,
Чи до цього звикнуть люди?
Коли ніч буде не ніч,
Коли ранок стане вечір,
Скаже хтось: не в тому річ,
Впав тягар важкий на плечі…
Небо, зорі - вже не ті,
Море, ріки, океани.
Тоне все у цій воді,
Кровоточать кров’ю рани.
Люди, очі, слізний плач
Розірвали мир, розбили.
Хто зробив все це? Палач…
Ми ж цей світ усі любили.
Дні короткі їх нема;
Дерево сухе й коріння.
Світло зникло лиш пітьма,
На уламках Господа нове творіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213814
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2010
автор: КРІПАКОС