Спішить моє життя, здійма дорогу круто,
позаду всі літа прожиті залиша.
На вівтар каяття несе мою покуту,
сльозу моїх болінь, що терпнуть, мов душа.
І хтозна, що чека за дальнім виднокругом:
жорстокий вітровій, чи маки на межі,
чи туга, чи любов, а чи усмішка друга,
чи очі ворогів - холодні і чужі?
Вернутися назад - та що вже там лишилось
від пройдених доріг, розіпнутих вітрил?
Під гору, уперед, долаючи вершини -
очима до небес - прошу у Бога крил
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213467
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.09.2010
автор: Omega