Місяць гострим срібним блиском
зір нанизує коралі.
Ненароком зронить низку -
до світанку їх збирає.
Тільки вітер безсоромний
пестить їх аж до знемоги,
в трепетних своїх долонях,
обросивши босі ноги.
зацілує, загойдає,
понанизує на віти,
і полине світом далі -
він же вітер, просто вітер...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213099
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.09.2010
автор: Omega