Як щиро, терпко пахне луг...
Пора, настояна на літі.
На осінь він піде під плуг -
його давно уже примітив
новий господар, план розбив -
ось тут посадить, там збудує,
дорога ляже, наче бинт,
а через річку - міст сутулий...
Все розплановано - мастак!
Масштаб нанесено на мапу.
Та відчуваю щось на так,
бо вже не пахнутимуть, мабуть,
ні деревій, ні сокирки,
ні череда, ромашка біла...
І сінокосів теплих скирт
не буде. Душі огрубілі
не стануть слухати траву
із цвіркунячими хорами.
І луг насуплює брову,
неначе щось у нього вкрали
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213097
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2010
автор: Omega