Не твоїми устами розпечене страчене лоно,
понад світ моїх снів вже не зрониться мрією сніг.
А у тебе в руках виноградні лозини і грона,
що кидаєш мені без усяких пояснень до ніг.
Чути подих легкий на оголених плечах й зап'ястях.
Засолодкі слова, - зупинись!. Зупинись, помовчи...
І немає умов існування глибинного щастя,
як для відліку днів і ночей не існує причин.
Доторкнись до грудей: чуєш, серце готове спинитись
лиш за руки твої, що ворота відкрили у рай.
Як свіча воскова, я готова для тебе горіти,
тож міцніше мене у обіймах гарячих тримай.
Ніч спускається знов на шовкові мої простирадла, -
чи то тінь, чи то гріх: у коханні прозора межа.
Ти для мене до ніг сиплеш грона, - я тому так рада:
значить, більше тобі я ніколи не буду чужа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213072
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.09.2010
автор: Halyna