Над Дніпром здійнявся вітер,
Крони вигинає.
Зелень змушує тремтіти,
Хмиз, гілля ламає.
А берізка молить, просить:
– Ти найкращий, знаю!
Не гнівися, стихни, досить!
Я тебе благаю...
Заспокоївся. Легенько,
Ніжно обіймає...
– Вибачай, моє серденько,
Більш не буду, каюсь...
Час від часу забуває
Обіцянки милій,
Бо таку вже долю має –
Віяти на схили.
Знову стихне... Поцілує,
Заглядає в душу:
– Вибач, люба, я жалкую,
Хіба хочу?... Мушу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212843
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.09.2010
автор: Віктор Нагорний