Припустим, твій злочин де юре не дійсний,
чого ж тоді очі ховаєш де факто?
Сидіти в пледі найпростіше у кріслі,
та, знаєш, три роки те саме, - це надто.
Ми втратили сотню із тисяч усмішок,
і пройдених днів нам тепер не здогнати,
до біса тепер, що тебе вже не втішу
і серце моє стало купкою вати.
Важливо ж не те, що із твого капризу
моїх кількасот поцілунків не вийшло,
а те, що ми йдем з Евересту донизу
і в цьому маршруті я чуюся лишня.
Пусте, що не ми у блакитних затоках
під зоряним небом на дні океану.
...Припустим, ми зараз до нас за півкроку:
ти зможеш загоїти скровлені рани?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2010
автор: Halyna