Життя-це миті верховенство,
це промінь крізь віків політ,
це грім у тиші епіцентру,
це право на льоту згоріть.
І на земних орбітах слави
у шумовинні веснянім
мистецтво залишатись справжнім,
зростити доньок і синів.
На перехрестях подорожніх
не розгубившися, іти,
усім, кого любити можна -
тепло і відданість нести.
Усім, хто в світі щастя вартий -
відбутись трепетом дзвінким,
щоб час, що віддаляє „завтра”
обмежить потиском руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212130
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.09.2010
автор: Omega