Я маю особливе відчуття як тая щепка,
Що відірвана від дерева старого.
Поставлена у склянний посуд тимчасово,
Наповнений холодною водою.
Перебуваю досить довго там,
Повинна би вже паросток устити
Та він чомусь не відроста на час-чи час,
Чи середовище не те,не відповідне?
А може часу обмаль-відповідно.
Бо щепку ще у землю треба засадити
Ще би здалось Їй деревом пожити,
Для когось користь принести.Але уви!
До цього часу в посуді скляному
І в призмі сонця відображення моє,
Один погляне ніби Їй й не зле,
А другий придивившись пильно,
Не позавидує.Так є !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2010
автор: Вразлива