Чи то була любов, чи хмелю юний безум –
та я летіла сторч з піддашшя висоти-
у випростаний дух ялини і берези,
де знизу підіймав до мене руки ти.
Летілось вільно так в тумани кучеряві -
а десь в туманах тих розхристані ями ...
Лиш згодом осягла, на що не мала права,
куди несе любов, куди падемо ми.
Та в час отой бузки зайшлися раннім сміхом,
черемха пелюстки купала в пахноті.
І ти віддать себе мені довіку міг би,
і нам цвіли б для двох бузкові хмари ті.
О як мені було для щастя треба мало!
В твоїх палких очах я прагла би згоріть.
До тебе летючи – лиш крила поламала,
а мрії досі там – із зорями вгорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2010
автор: Omega