Дотик рук серед білого дня,
Хай шушукають недруги в спину.
Не важливо - дрібне, метушня…
Гнів і осуд складу я у риму.
Вірш на двох в ньому сум – пелена,
І солодкі цілунки – бо вкрали.
Не жона ти мені, не жона!
Я частинка від іншої пари.
Я шукаю логічність і суть,
Може, просто віддатися долі?
Сірі сни, сірі будні повзуть,
Не прошу каяття у поклоні.
Стихне осуд, замовкне і шум,
Нереальне відійде у тіні.
Не роздавить судилищ валун,
І ми знову…На зустріч. В обійми.
23.08.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2010
автор: Олексій Тичко