Крим. Море, Камінь. Херсонес.
Диск сонця - тятива нап'ята.
Ти, мов дитя, чекаєш свята,
а навкруги - суціль прогрес.
Тут сірі кам'яні руїни,
стихія сонця і води,
які ведуть тебе сюди -
в храм древньогрецької країни,
де ти, немов малий ключник
чужого міста-таємниці...
Тут, що легенда - то скарбниця.
Ти, зачарований, проник
в ту давнину оглушним сплеском,
чи, може, вітром продувним,
щоб назавжди лишитись з ним
погордним духом безтілесним,
що чує, бачить, лиш мовчить.
Чатує небо вежі, води,
амфітеатр, будівель сходи,
колони, звін, що не звучить.
Прислухайтесь: душа віків
облизує холодні губи
і небо тихо грає в труби,
де скелі голі, аж ковзкі...
Загривки здиблених валів
збивають гриви в білу піну.
І ти стоїш осиротіло,
бо час в тобі не відболів.
Він ще живий, тобою диха,
могутнім поступом гримить
розп'ята між віками мить -
провісниця добра і лиха.
Де море Чорне пам'ять гладить,
стоїть, шрамований увесь
закутий в камінь Херсонес -
син гордий древньої Еллади
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211146
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 16.09.2010
автор: Omega