стою на однім із берегів
і несамовито кричу
до тебе з надією
що ти врешті-решт
почуєш мій голос
і візьмеш в арешт
але
річка глибока і широка
цей міст який був між нами
двома берегами
давно аварійний
і може у будь-яку мить
упасти
мені не добратись до тебе
течія досить швидка і глибока
грудень чекає весни
а ти чекаєш на зміни
я люблю тебе!
кричу крізь сон до твоїх вух
тиша говорить…
вже осінь крадеться
я люблю тебе!
кричу з відчуттям що ти надто далеко
і не чуєш мене...
а я вже у реальності усіх подій
з вами всіма
просто густіють тумани
а я не відчуваю
твоїх рук…
і своїх також…
я люблю тебе!
кричу без надії уже
тут при свідомості ще
і серце щемить
очі судомить
ще мить і вода потече
наш міст ламається
і річка стає океаном
я вже не бачу тебе
ти надто далеко
сон закінчується
а я все стою
а я все чекаю
на тім березі
тебе
щоночі
листя сиплеться ночами
ніч день
ніч день
а я все стою
а я все чекаю
на тебе
щоночі
у снах своїх вчорашніх
ніч день
ніч день
а я все стою
а я все чекаю
на сни
у своїх снах
на ту що пішла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2010
автор: Роман Штігер