Двірник працює заповзято.
Благально очі він підводить вгору
І лається відбірним матом -
Він прибирає, те що я спалила вчора.
Так, я незгодна, і не можна
Лишати те, що вже зітліло в порох.
І я горіла, впивалася безбожно
У кожну гілку і тривожний серця порух.
Дерева схудли. Як не гоже
Сухими ребрами впиватися в повітря,
Скелетами лякати перехожих...
Пила заграва злякане і холодне віття.
У снах своїх святих садів
Я вже спалила не один стос віршів.
Я розкривала душу, їла спів,
Пурпурним трунком запивала, як ти вчив...
Я наковталася з джерел свободи,
В мені космічний простір вже нуртує...
В твоєму серці заховала ноти,
Аби зіграв тішизми альт безумства...
Я почую!
9 вересня 2010рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210065
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.09.2010
автор: gala.vita